Щоб підвищити твердість пружин, ключем до процесу термічної обробки. По-перше, є стадія загартування, де відповідна температура загартування є вирішальною. Як правило, для пружин з вуглецевої сталі температура гарту становить близько 800-850 градусів. Наприклад, сталь 65Mn у цьому температурному діапазоні може повністю та рівномірно аустенізуватися, що призводить до гарної мартенситної структури після загартування, що підвищує твердість. Швидкість нагріву також впливає; відповідне збільшення швидкості нагрівання може подрібнити зерно аустеніту, що призведе до більш дрібної мартенситної структури в наступних перетвореннях, що може збалансувати твердість і в'язкість.
Вибір середовища гарту також важливий. Загартування водою швидко охолоджується, досягаючи більшої твердості, але може створювати значну внутрішню напругу, спричиняючи деформацію пружини або навіть розтріскування. Загартування олією є відносно м’якшим, з меншим внутрішнім напруженням, але підвищення твердості може бути не таким вираженим, як загартування водою. Тому вибір залежить від конкретного матеріалу та вимог пружини.
Загартування також є важливим кроком у покращенні твердості, але воно регулює твердість, зберігаючи певну міцність. Загартування при низькій-температурі (150-250 градусів) може усунути деяку внутрішню напругу, зберігаючи високу твердість, зазвичай використовується для пружин, які потребують високої твердості та зносостійкості. Загартування при середній температурі (350-500 градусів) може певною мірою зменшити твердість, підвищивши межу пружності та міцність, що підходить для більшості звичайних пружин. З якого матеріалу зроблена ваша пружина? Ми можемо обговорити це більш конкретно.
